РОЗБРИ́КАНИЙ, а, е, розм., рідко.
1. Який розбрикався. * У порівняннях. Я став, мов розбрикане теля, що стукнеться лобом о стіну (Іван Франко, IV, 1950, 221).
2. перен. Який виявляє норовистість, капризує. Нарешті трудящим терпець урвався, і вони закликали розбриканого кардинала до порядку (Юрій Мельничук, Поріддя.., 1959, 92).