РОЗБРІХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗБРЕХАТИСЯ, ешуся, ешешся, док.
1. розм. Ставати дуже говірким, балакучим. Троянці п’яні розбрехались І чванилися без пуття (Іван Котляревський, I, 1952, 206); Чай пили купно. За чаєм Проценко розбрехався — все такі смішні побрехеньки вигадував (Панас Мирний, III, 1954, 295).
2. тільки док., розм. Почати гучно гавкати (про собаку). Ти винен, брат Рябко, що ніччю розбрехався (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 52); Їм було байдужісінько, чого, власне, сердиться німець, чого розбрехався його собачка-такс (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 462).