РОЗБОРСАТИ, аю, аєш, док., перех., діал.
1. Розкидати. Головатий з двома куренями [козаків] заліг перед валами, по яких били обидва канонерських човни. Вогонь був настільки ущільнений, що геть розборсав високий крутий вал (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 142).
2. Розплутати. Розборсати верівку [вірьовку], мотузок, коли їм [ним] що зав’язано (Словник Грінченка).