РОЗБОРОНЯ́ТИ, яю, яєш, недок., РОЗБОРОНИ́ТИ, роню, рониш, док., перех. Силою примушувати відійти один від одного учасників бійки. Обоє вони качались по підлозі, дужі, п’яні, злі. Гості кинулись їх розбороняти (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 47); — Припиніть! — тихо, пошепки кричав їм Юрко. — Припиніть! — Спробував їх розборонити, але вони міцно тримались один за одного (Спиридон Добровольський, Не повтори.., 1968, 243);
// Мирити кого-небудь, втручаючись у суперечку. Янко і Гарик розбороняли своїх надто запальних бійців, що готові були перейти до справжньої бійки (Микола Трублаїні, Пригоди.., 1937, 9).
РОЗБОРОНЯТИ
Тлумачення слова