РОЗБОМБИ́ТИ, блю, биш; мн. розбомблять; док., перех.
1. Розбити, зруйнувати що-небудь, знищити когось бомбардуванням. В тилу лівого флангу, де зайняв оборону перший батальйон, німці півгодини тому скинули авіадесант і страшенно розбомбили позиції батальйону (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 9); — Я боялась… Думала, вас розбомбили… (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 21);
// безос. Десь уже на світанні в широкій балці все одразу спинилося. Попереду розбомбило місток, утворився затор (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 234).
2. перен., розм. Дуже розкритикувати або вилаяти кого-небудь за щось. — Сагайдак уплутався, дає чортів за молоко. Допіру розбомбив чорнявського голову (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 578).