РОЗБОМБЛЕНИЙ

РОЗБО́МБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розбомбити 1. Ніколи ще не бачив письменник так сильно розбомбленого міста (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 47); Нічого певного не знає він про їхній смертний час, про те, як тонуло розбомблене фашистськими літаками транспортне судно (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 218);
//  у знач. прикм. Вони [шляхи] пролягали скрізь — не тільки через розбомблені мости і каламутні ріки, через палаючі села і міста, а й через потолочені хліба, через понівечені сади (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 187); — Руїни, попіл, згарища, пустка, розбомблені міста і села, сироти, вдови.., але ми перемогли (Натан Рибак, Час, 1960, 284); Було це у Польщі, на якомусь розбомбленому вокзалі (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 33);
//  розбомблено, безос. присудк. сл. — Переправу розбомблено. Починають знову [бомбити] (Олесь Гончар, III, 1959, 361).