РОЗБІ́ЙНИЦТВО, а, сер. Заняття розбоєм. — Добре, що прийшов, сину… Тепер помру спокійно. Вірю, що буде з тебе порядна людина. Розбійництво — недобре ремесло (Три золоті слова, 1968, 141); [Оленка:] І хіба це страшно? Хіба арештують нас за злодійство або розбійництво? (Мирослав Ірчан, I, 1958, 175).
РОЗБІЙНИЦТВО
Тлумачення слова