РОЗБІ́ЙНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до розбійник. — Дозвольте і мені, панове, річ держать! — Тут обізвалася Лисиця. — Розбійницю таку не так судить годиться (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 75); Засвідчимо, всі на суді засвідчимо, що розбійниця хотіла молодицю втопити (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 333); * Образно. Розбійниця сова безшумно вихопила з пташиної зграї одного щиглика собі на вечерю (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 84).
РОЗБІЙНИЦЯ
Тлумачення слова