РОЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розбентежити. Спокійні роздуми його ніби трохи остудили Богдана. Але навіть коли й полягали, то ще довго не могли заснути, розбентежені, розбунтовані пережитим за день (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 24).
РОЗБЕНТЕЖЕНИЙ
Тлумачення слова