РОЗБЕНТЕ́ЖЕНІСТЬ, ності, жін. Стан розбентеженої чим-небудь людини. Мов у невилазних хащах плутались, бились думки, нових шляхів шукало розтривожене серце, і все ж навіть у цьому стані повного сум’яття й розбентеженості Шелюженко почував себе незмірно, — як при першому вильоті в небо, — щасливим (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 101).
РОЗБЕНТЕЖЕНІСТЬ
Тлумачення слова