РОЗБАЛАКУВАТИ

РОЗБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Беззмістовно або багато балакати про що-небудь. На неї-то впало око Микольця. З нею найрадше гуляв він і розбалакував (Ольга Кобилянська, III, 1956, 478); — Сказано — документи давай, а не розбалакуй! — Гнат підозріло глянув на Дорошеві окуляри.. — Хто тебе знає, що ти за людина (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 117);
//  Витрачати час на пусту балаканину. — Геть, геть! Іди по-доброму, поки дрюком не прогнав.. Нічого мені з дурнями розбалакувати… (Іван Микитенко, II, 1957, 32); Він не прийшов сюди розбалакувати і розводити спогади чи там охи та ахи, він прийшов з заздалегідь визначеною метою (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 274).