РОЗ’Ю́ШИ́ТИ 1, роз’юшу, роз’юшиш, док., перех., розм. Розлютувати, розізлити кого-небудь. Вона молилася, щоби найяснішого тата ніхто не роз’юшив (Марко Черемшина, Тв., 1960, 118); — Розмовляли [відвідувачі] по-мадярськи, і це мене ще більше роз’юшило (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляна, 1958, 308).
РОЗ’Ю́ШИ́ТИ 2 див. роз’юшувати.