РОВЕСНИЦЯ

РОВЕ́СНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до ровесник. Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості (Іван Франко, VI, 1951, 9); Із-за вагончика вийшла дівчина в ситцевому платтячку, мабуть, ровесниця Ліні, тільки куди міцніша, здоровіша за неї (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 186);  * Образно. Ровесниця його дзвінких пісень — маленька яблунька переживе поета (Терень Масенко, Срібна дорога, 1946, 91).