РОТО́К, тка, чол. Зменш.-пестл. до рот 1. На чужий роток не накинеш платок (Номис, 1864, № 6987); Дівчинка.. дивилась сумними очима на діл, устромивши палець в розтулений роток (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 274); — Вони ж [пташенята], сердешні, пікають уже, пікають та так уже страдно ротками зітхають (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 17);
// зневажл. Свиня пропхалась у садок, — Усюди треба їй, ледачій, Усунуть свій зажерливий роток (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 148).
♦ Набивати роток див. набивати.
РОТОК
Тлумачення слова