РОТА́ТИЙ, а, е, розм.
1. Який має великий рот (у 1 знач.); з великим ротом. Коли в полі його зору опиняється розхристано-безтурботний Лукіїн скептик чи ротатий син Осадчого, що ростом вже переганяє батька,.. то густі брови Яцуби мимоволі насуплюються, а погляд стає тягучим, важким, свердлючим (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 136); З моря солоних глибин Випливали ротаті акули (Максим Рильський, I, 1960, 335); Не присідаючи й на хвилину, цілий день буде вона [пташка] літати сюди-туди, щоб нагодувати ненажерливих ротатих діточок своїх (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 202).
2. перен. Крикливий, галасливий. Ото ротата.. — на все село (Номис, 1864, № 12983); Софія.. жваво щось говорила приятелькам і була така ж ротата, як і вчора (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 344).