РОСИТИСЯ, роситься, недок.
1. Покриватися росою. Ясненько сходить сонечко, роситься травиця (Марко Вовчок, VI, 1956, 277); Поле й росилось І колосилось (Леонід Первомайський, I, 1958, 268).
2. Падати рясними краплями (про росу). Не туманься, тумане, Коли сонце устане, А туманься, тумане, Рано-вранці порану, Як роса ще роситься (Павло Усенко, Листя.., 1956, 16); * Образно. Добро колоситься, щастя роситься, ніби зоря між дубами (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 26).
3. Поливатися струменем, змочуватися краплями якої-небудь рідини. Це ж береги Дніпра-Славути росилися кров’ю у вікопомних битвах із хижими нападниками (Максим Рильський, III, 1956, 25); Загнічені сонцем груди росилися довільним потом (Іван Ле, В снопі.., 1960, 343); Жодна рослина сльозами росилась, Скельна вершина огнем золотилась (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 304).
♦ [І] не росився (не росилась і т. ін.) — нічого не їв, не пив (не їла, не пила і т. ін.). Коли згадав, що сонце от-от піде на ніч і те, що він, Короп, за цілий день і не росився, а їсти так хочеться, аж тіло труситься, — тоді рішив, що буде грати «землеміра» до кінця… (Григорій Косинка, Новели, 1962, 104).