РОСИ́СТИЙ, а, е.
1. Густо вкритий росою. В городі коні спутані хрумтять Траву росисту (Іван Франко, X, 1954, 193); Мріялись мені росисті луки Волині рідної (Леся Українка, I, 1951, 234); Ми в ірпінській заплаві з вудками По росистій стежині йдемо (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 142).
2. Який супроводжується випаданням рясної роси. Ранок свіженький та росистий, вітрець повівний (Марко Вовчок, VI, 1956, 293); Яскраво палають вогнища на верховині. Неначе кличуть до себе погрітися, бо ніч наступає свіжа і росиста (Платон Воронько, Казка.., 1957, 80); Над степом росисті світання, І співи в дівочій юрбі (Вітчизна, 10, 1947, 32).
3. Насичений росою; такий, що буває, коли випадає роса. Світлом рожевим там степ паленіє, Промінь де ллється іскристий, Тільки туман на заході суворо синіє, Там заляга він, росистий (Леся Українка, I, 1951, 15); Через відчинене вікно напливав з городів росистий холодок (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 203).
4. Стос. до роси. Вже по траві озерний птах Лиша росистий слід (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 154).