РОМА́НЕЦЬ, нця, чол., зневажл. Те саме, що роман 1. — Наплодилося до ката у вас таких, що пишуть повісті та романці і усякі теревені (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 249).
РОМАНЕ́ЦЬ, нця, чол., рідко. Пестл. до роман 2. Росте зіллячко романець… Кращий парубок, як вдовець (Українські народні пісні, 2, 1965, 324).