РОМАН 1, у, чол.
1. Великий за розміром і складний за побудовою прозовий (рідше віршований) оповідний твір художньої літератури, в якому широко охоплено життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів, їхня психологія, побут і т. ін. Настуся з нудьги читала дуже багацько книжок, та все романів (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 229); В романі, на відміну від повісті і оповідання, висвітлюються не окремі епізоди, а значні періоди життя людини, її зв’язки з багатьма іншими персонажами (Українська література, 9 клас, 1957, 62); Нова людина епохи соціалізму зримо й привабливо встає з сторінок романів і оповідань, написаних Гончарем (Про багатство літератури, 1959, 231).
2. розм. Любовні стосунки, зв’язки між чоловіком і жінкою. Він перший раз мав роман з такою значною дамою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 405); В останні дні перебування на волі Шевченко гуляв на весіллі Куліша та Ганни Барвінок, роман яких зав’язався на зелених святах у Галагана (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 145).
♦ Крутити роман див. крутити.
РОМАН 2, у, чол., рідко. Те саме, що ромен. Ой по горі роман цвіте, Долиною козак іде (Тарас Шевченко, II, 1963, 345).