РОКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка, поет. Те саме, що прирікати 1. [Мартіан:] Я, мов ідолянин, дітей своїх на жертву рокував (Леся Українка, III, 1952, 293); Я ще не знав тоді, що над його чолом, Неначе шуляк, смерть поблискує крилом І кігті випуска, рокуючи на муку… (Максим Рильський, I, 1960, 263).
РОКУВАТИ
Тлумачення слова