РОКОКО́, невідм., сер. Архітектурний і декоративний стиль XVIII ст., який виник у Франції і відзначається вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом. У II половині XVIII століття поширюється декор в стилі рококо та класицизму — емалеві мініатюри на чистому і на молочному склі, яке імітувало фарфор (Образотворче мистецтво, 3, 1974, 27); Оригінальна, майже артистично в стилю [стилі] рококо виконана тріумфальна брама з брил різно барвного земного воску (Іван Франко, III, 1950, 190).
РОКОКО
Тлумачення слова