РОКА́ЙЛЬ, невідм., жін. Архітектурний орнамент стилю рококо, що імітує природне з’єднання уламків скель, раковин, гротів і диких рослин. Художньому стилю будь-якої епохи притаманне своє трактування художніх творів. Наприклад, чіткістю, прямолінійністю форм відзначався ампір; закрутки-рокайлі були основою форм і декору стилю рококо (Наука і життя, 3, 1968, 32).
РОКАЙЛЬ
Тлумачення слова