РОГОВИ́К, а, чол.
1. Щільна, зерниста гірська порода бурого або сірого кольору, що утворюється внаслідок діяння магми на породи. Роговик — кварц, схожий на ріг. Тонкозернистий або цілком щільний. Буває сірий, жовтий, бурий, червонуватий або зовсім чорний (Курс загальної геології, 1947, 55); В пробах магнетизованих роговиків установлена наявність природного відновлювача (Геологічний журнал, XIII, 1, 1953, 10).
2. (Cerastium, L.). Багаторічна трав’яниста декоративна рослина родини гвоздикових з вузькими листочками та білими квітками. На міждернинних плямах [типчаково-ковилових степів] весною густо ростуть ефемери: вероніка весняна.., роговик український (Рослинність Нижнього Придніпров’я, 1956, 11); Тут [в Кам’яних Могилах] трапляється ряд рослин гірського характеру, як.. роговик болгарський (Український ботанічний журнал, XIII, 2, 1956, 33).