РОГОВИ́Й, а, е.
1. Стос. до рогу (у 2 знач.). Шкіра ящірки суха і вкрита роговим шаром з роговими лусочками (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 97); Зубів у нього [фінвала] немає зовсім. Замість них у верхній щелепі — від 262 до 433 рогових пластин (китові вуса) (Знання та праця, 1, 1970, 19); Наше волосся складається з кератину, або рогової тканини. Той самий кератин міститься у нігтях, у зовнішньому шарі шкіри, у зубній емалі (Наука і життя, 3, 1967, 29);
// Вигот. з рогу. На молодих паничах були сіртуки [сюртуки] з темної парусини з чорними роговими ґудзиками (Нечуй-Левицький, I, 1956, 335); Великі, круглі окуляри в чорній роговій оправі приховали білі поросячі вії (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 36).
▲ Рогова обманка — непрозорий мінерал темно-зеленого або чорно-бурого кольору з блискучим полиском, як у рога. Головний породотворний мінерал — рогова обманка (Курс загальної геології, 1947, 58); Рогова оболонка — рогівка. Рогова оболонка.. здорового ока цілком прозора (Наука і життя, 3, 1959, 27); Рогові окуляри — окуляри в оправі з рогу (у 2 знач.). З’явився якийсь високий русявий чоловік у чорних рогових окулярах (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 3).
2. Стос. до рогу (у 3 знач.). Залунав по горах і лісах роговий вереск і урвався (Іван Франко, VI, 1951, 80).
▲ Рогова музика — оркестр російських мисливських рогів. Своєрідне явище російської музикальної культури XVIII та початку XIX століття — рогова музика — досить широко висвітлене в літературі (Українська музикальна спадщина, 1940, 9).
3. рідко. Те саме, що рогатий 1. Оті великі надії на хліб новий, на рій золотий, на щастя у дворі, на рогову й дрібну худобу в оборі сходяться і сходяться в нашій хатині, що й справді починаєш вірити (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 175).