РОДИЧА́ННЯ, я, сер., розм.
1. Дія за значенням родичатися. — Хіба шлюб і родичання з шановним гетьманом мене зневажить? (Іван Ле, Наливайко, 1957, 213); Найбільше з усіх полюбила вона Зою, старшу за себе, але щиру, сердечну до неї… Тепер Степка зверталась до неї не інакше, як «сестричко», і Зоя гордилася цим родичанням (Василь Земляк, Гнівний Страті он, 1960, 402).
2. Родинні стосунки, зв’язки. Одного прекрасного вечора приходить у гості до Скоробагатьків якась далека їх родичка, того ступеня родичання, що називається десятою водою на киселі, або — нашому типові двоюрідний пліт (Гнат Хоткевич, I, 1966, 123).