РОБУ́ЧИЙ, а, е, діал. Робочий. — А скажи нам, чого це від вас, з Туреччини, тісниться до нас така сила обдертого робучого люду..? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 294); Ти на пчіл [бджіл] поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (Степан Руданський, Тв., 1956, 67); Він був такий, які й вони були, — Таке ж засмагле і робуче тіло (Микола Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 33); Пора була робуча, торги йшли мляво, і оба вони з дуже невеличкою здобичею [здобиччю] вернули до Дрогобича (Іван Франко, III, 1950, 54).
РОБУЧИЙ
Тлумачення слова