РО́БЛЕНО. Присл. до роблений 2. Тамара роблено посміхається: — Пан майор, певно, знає, де я працюю (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 118); — Ну, знаю вже, знаю, — роблено відмахувалась Оксана, а самій же так кортіло почути щось нове про Павла (Василь Кучер, Голод, 1961, 25); Я вже раз описала се для вас, потім порвала, бо в мене на папері все виходить так роблено, фальшиво (Леся Українка, III, 1952, 697).
РОБЛЕНО
Тлумачення слова