РОБІНЗОН

РОБІНЗО́Н, а, чол., перен. Людина, яка силою обставин позбавлена людського середовища, відірвана від нього. На літаку був запас патронів, дещо з одежі, консерви, шоколад та трохи бензину. Все це стало робінзонам у великій пригоді (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 202); Він відчув себе справжнім робінзоном, гангстером, ким завгодно, але тільки не людиною, у душі якої вирували сумніви і каяття (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 19);  * У порівняннях. Її охоплює лихоманкове збудження, проймає дріж, трепет, що це вони з Віталиком аж куди добулися, одні-однісінькі опинились на цьому острівку, як робінзони, де їх оточує химерне залізне бескеття… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 237).