РЯ́ВКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Те саме, що гавкати 1. Докучай [собака] зиркає у наш бік,.. рявкає суворим басом і мчить далі (Остап Вишня, II, 1956, 126).
2. перен. Голосно говорити, кричати. Зупиняється [лейтенант] на відстані десяти кроків, мовчки поводить по солдатському гурті байдужим поглядом і несподівано рявкає: — Встати!.. (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 95).