РЯТІВНИ́К, а, чол.
1. Той, хто рятує або врятував кого-, що-небудь. Тихович сердечно подякував свому рятівникові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 204); — Оце ваш рятівник! — сказав Рультен, показуючи на брата. Здивувались прибулі з пароплава, що такий малий хлопець їх врятував (Микола Трублаїні, I, 1955, 180).
2. Те саме, що рятувальник. Він день у день провадив навчання з своїми санітарами й санінструкторами, домагаючись, щоб вони досконало оволоділи професією рятівників людського життя в бою (Василь Кучер, Голод, 1961, 66).