РЯСНІТИ, іє, недок.
1. ким, чим. Бути густо покритим великою кількістю близько розміщених однорідних предметів, частин і т. ін., мати щось у великій кількості. Баштани рясніють кавунами, динями, гарбузами (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 6); Вся ріка, скільки оком кинь, праворуч і ліворуч, рясніла бійцями (Олександр Довженко, I, 1958, 318);
// Містити в собі багато чого-небудь однорідного, такого, що часто зустрічається. Читанки для учнів рясніють писаннями наших дитячих поетів М. Пригари, Г. Бойка, М. Познанської, Н. Забіли (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 42).
2. Виднітися, виділятися своєю ряснотою. На бур’янах рясніли блискучими діамантами краплі нічного дощу (Степан Васильченко, II, 1959, 370); В садах рясніють пізні яблука і груші (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 80).
3. Ставати, робитися інтенсивним у своєму прояві. Рясніє дощ, і падає лункіше М’яких краплин розмірене биття (Микола Бажан, I, 1946, 170).