РЯ́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до рядити 1.
2. у знач. ім. ряджений, ного, чол.; ряджені, них, мн. Людина, одягнена в маскарадний костюм або в незвичний одяг. Краяти коровай за столом і обдаровувати ним хліборобів доручають розпорядникові свята, яким може бути голова колгоспу, агроном або ряджений «Урожай» — дотепний і вигадливий організатор, добрий витівник (Свята.. Рад. Укр., 1971, 105); В санях з музикою та співами мчали ряджені (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 465).