РЯДО́ВИЧІ, ів, мн. (одн. рядович, а, чол.). У давній Русі — категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном. Люди, які потрапили в кабалу до феодала, оформлену особливим договором — «рядом», звались рядовичами (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 448).
РЯДОВИЧІ
Тлумачення слова