РЯДНЯНИЙ

РЯДНЯ́НИЙ, а, е. Прикм. до ряднина 1. Сплюнувши в руки, міцно вчепився [Митрофан] ними в рядняні цупкі гузирі (Олесь Гончар, II, 1959, 152);
//  Зробл., пошитий з ряднини. Тримаю в руках рядняну торбину, вона обтягує мої руки донизу (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 156);
//  у знач. ім. рядняне, ного, сер. Те, що зроблене або пошите з ряднини. — Помиляєшся ти, небого! Не в тім розкіш, що сьогодні шерстяне, а завтра рядняне, а в тім, що завжди є те, чого треба (Любов Яновська, I, 1959, 157).