РЯДЕНЦЕ

РЯДЕ́НЦЕ, я, сер. Зменш.-пестл. до рядно. Підбив Михайло сінце їй [Оленці] на возі, ряденцем заслав, поїхали (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 114); Було якесь свято, бо в хаті змазали долівку, навіть поклали біля порога ряденце витирати ноги (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 16);  * У порівняннях. Набігла хмарка, мов чумацьке ряденце (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 43); Аж ось і місяць посріблив поріг, Блідим ряденцем у сінешню ліг Сумирну сутінь (Василь Мисик, Верховіття, 1963, 80).