РЯ́БЕЦЬ, бця, чол., розм. Те саме, що шуліка. Не втекти бідасі [ластівочці]: Скоро зрадить сила; Бистре око в рябця І міцніші крила. Приберуть сердешну Пазурі хижацькі (Павло Грабовський, I, 1959, 213); — Наче й рябця не видно, а що не день, то й не вистачає курчати (Петро Панч, В дорозі, 1959, 183).
РЯБЕ́ЦЬ, бця, чол. Те саме, що рябчик 1. Іванов згадав, що.. лежить вбитий ним ще вранці рябець. Він витяг його і почав скубти (Іван Багмут, Опов., 1959, 45); * У порівняннях. Кінь під ним сірий, як рябець (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 267).