РІЗУ́ЧИЙ, а, е, розм.
1. Яким можна різати або який може порізати. Він побачив, що Бутень [тур] навпереміну пожовує то молоді гіллячки, то якусь різучу траву (Павло Загребельний, Диво, 1968, 64); Різучий кремінь.
2. Який викликає неприємні відчуття, справляє неприємне враження. За сим разом дудка заграла.. таким тонким та різучим голосом, що аж усі здивувались (Панас Мирний, IV, 1955, 23); Густий і різучий на вітрі сніг погрожував заметами (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 94); Майор знову вмочив ногу в різучу воду й знову висмикнув її назад (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 99).