РІЗОНУТИ

РІЗОНУ́ТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Підсил. до різнути. Блискавично вихопив [Андрійко] з кишені ножа, різонув вірьовку, підхопив зів’ялу Тетяну Павлівну на руки (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 303); Вода була холодна, вона так і різонула тіло (Олесь Донченко, V, 1957, 26); Як тільки молоді підійшли до воріт, різонула троїста музика (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 172); От раз в перепалці.. різонула Тимосі: — Ви бушуєте, поки нема мого Антося, а хай-но приїде, то дасть він вам гарту! (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 193); Передній з розгону Павла нагайкою по спині різонув, хлопець аж вигнувся… (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 120).
♦ Різонути по серцю див. серце.