РІЗНИЦЬКИЙ

РІЗНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до різник;
//  Признач. для різання худоби, птиці. Вона бачила його побаранілі очі, недобрі сині уста, коротку ногу й гострий різницький ніж, яким він різав овець (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 401);
//  В якому ріжуть, забивають худобу, птицю. Цехи: різницький, коновальський, Кушнірський, ткацький, шаповальський Кипіли в пеклі всі в смолі (Іван Котляревський, I, 1952, 138).
♦ Різницький (різницька) собака — уживається як лайливий, образливий вираз. Тарас склав султанові таку відповідь на його грізне послання: «— Ти — шайтан турецький, .. свиняча морда, різницька собака» (Олександр Довженко, I, 1958, 231).