РІЗНОБА́РВНИЙ, а, е.
1. Який має неоднаковий колір, різне забарвлення; різнокольоровий. Понад ставом — панський парк, у ньому алеї, білим піском посапані, клумби з різнобарвними квітами (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 159); Різнобарвні молюски своїм тілом цяцькували підводні скелі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 300); По дорозі їм зустрівся павич з пишним, різнобарвним хвостом (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 69).
2. перен. Який відрізняється один від одного змістом, формою, виявом; різноманітний. Анюта Захарова жила в якійсь великій радості; дні проходили такі різнобарвні, повнокровні! (Олесь Донченко, II, 1956, 126);
// Неоднаковий за своїм складом. Як воркування горлички над щастям минулим, заспівали звуки і понеслися… над цею різнобарвною товпою, над суддями, ксьондзами, катом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 294); Широкий світ народного життя, різнобарвна і повнозвучна стихія фольклору все більш владно входили [наприкінці XVIII — на початку XIX ст.] в літературу (Радянське літературознавство, 8, 1966, 38).