РІ́ЗАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до різати 1-7, 9;
// у знач. прикм. Посеред пасіки стояло корито з водою, прикритою різаною соломою (Панас Мирний, I, 1954, 281).
Мов (наче і т. ін.) різаний — дуже голосно. — Я не хочу їсти, — мов різаний, зарепетував хлопець. — Я вже поїв усе, що ти давала (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 15); Раптом за спиною хтось страшно, наче різаний, застогнав. Тарас допитливо подивився в той бік (Яків Баш, На землі.., 1957, 6).
2. у знач. прикм. Який зроблено чим-небудь гострим, який утворюється від порізу (про рану).
3. у знач. прикм. Зробл., вигот. вирізуванням. Мати справила дочці червоні чоботи, купила шість разків доброго різаного намиста з срібним дукачем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 176);
// Прикрашений вирізьбленим візерунком. На ґанку, на розкрашеній, різаній лавочці, сидить двоє їх, — молодий муж і молода жона (Іван Франко, VIII, 1952, 282).
4. у знач. прикм., спорт., розм. Здійснений по дотичній відносно м’яча, кулі; спрямований убік. Різаний удар; Різана подача;
// Який є наслідком такого удару, подання. Різаний м’яч.