РІВНЕНЬКИЙ

РІВНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до рівний (у 1—5 знач.). Холодна гора височенна, а схилок у долину повільний і рівненький (Марко Вовчок, VI, 1956, 310); Позад них визначались на чорній, як оксамит, землі рівненькі рядки буряків (Нечуй-Левицький, II, 1956, 32); Він.. — високий та рівненький собі, мов ясенок (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 272); Співають [дівчата]: «Порадь мене, Мій батеньку, Кого в дружечки брати. — Бери, доненько, Собі рівненьку, Щоб не було гнівненько» (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 74).