РІВНЕНЬКО

РІВНЕНЬКО. Присл. до рівненький. Зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько (Панас Мирний, I, 1949, 154); Веретенце завертиться; Нитка чиста і тоненька Побіжить з пучок рівненько (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 113); Вона на його не дивиться, а він для неї ж то й стоїть отут рівненько, як стріла (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 300); — Зимонько-снігурочко, Наша білогрудочко, Не верти хвостом, А труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 237).