РІСОЧКА

РІ́СОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до ріска. [Микита:] Що це зо мною?.. У мене у грудях холоне!.. У очах світ темніє!.. Світи, світи, місяцю-зраднику! Я вмирати не хочу, не хочу!.. Води, хоч рісочку води!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 119); — Виручи. Сам же бачиш, який я тепер. Діти голодують… Хліба — ні рісочки. Картоплею живляться, і тієї не вдосталь… (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 105).
♦ [Й] рісочки в роті не було (не мав, не мала і т. ін.); [Й] рісочки в рот не брав (не брала і т. ін.) — зовсім нічого не їв (не їла і т. ін.). — Ні, я так не можу… сили не стає… Скільки ж то день морились голодом… а сьогодні й рісочки в роті не було (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 98); — Люди скоро вечерятимуть, а я й рісочки в роті не мала… (Василь Кучер, Голод, 1961, 55).