РІШУ́ЧО, присл. Те саме, що рішуче. Мати чоловіка, стара господиня,.. любовно, але рішучо відсунула молоду невістку від усякого господарювання й життєвих дрібниць (Гнат Хоткевич, II, 1966, 10); По обіді треба лежати, дозволяється не спати, як хто вже рішучо не хоче (Леся Українка, V, 1956, 339); Лейбуньо.. так любить [пироги з черницями], що віддав би за них усе, але то рішучо все на світі (Іван Франко, II, 1950, 78).
РІШУЧО
Тлумачення слова