РІ́ПКА, и, жін. Зменш.-пестл. до ріпа. А маленьким же таке було, що я встаю — і воно встає, топить стану — і воно коло мене: дивиться, як і ріпку чищу, як і вертунчик [верчун] верчу, дивиться та й собі тії (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 19); * У порівняннях. З кишені вийнявши півкіпки, Шпурнув [Еней] в народ дрібних, як ріпки. Щоб тямили його обід (Іван Котляревський, I, 1952, 91).
РІПКА
Тлумачення слова