РІ́ПА, и, жін.
1. Овочева коренеплідна дворічна рослина родини хрестоцвітих. В крамниці.. дали насіння ріпи. Вона гарно зійшла й буяла собі поміж морквою (Лесь Мартович, Тв., 1954, 383); Біля перелазу розрісся кущ ріпи (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 212).
2. збірн. Їстівні солодкуваті на смак корені цієї рослини, що мають біле, жовте, часом червоне або фіолетове забарвлення. Іноді йому хотілося й гарячої страви попоїсти. Тоді він полізе в розвалений погріб, назбирає ще торішньої ріпи, що де-не-де по кутках завалялася, начистить, зварить юшки — та й тільки всього! (Панас Мирний, I, 1949, 299); — Нам треба що? Посадовив навесні, а влітку споживай: картопля, ріпа чи буряк (Олександр Довженко, I, 1958, 460); * У порівняннях. В неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як тур (Нечуй-Левицький, II, 1956, 265).
3. діал. Картопля. При існуванні кількох слів визначалась [в Атласі української мови] різниця у вживанні кожного окремого слова. Наприклад: .. картопля — бараболя, бульба,.. ріпа (Наука і життя, 10, 1967, 47).