РІЛЛЯ

РІЛЛЯ́, і, жін. Виоране поле. — Чим нам жити? Зима недалеко. У мене нема ні поля, ні ріллі, нема збіжжя, ані бульби (Іван Франко, IV, 1950, 29); На стежках уже підсихав ґрунт, і схили зарябіли масними латками ріллі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 40);  * У порівняннях. Сорочка на ньому без застіжки .. та чорна, як рілля (Нечуй-Левицький, III, 1956, 268);
//  Зораний шар ґрунту. Гора була така крута, що у великі дощі рілля скочувалась з водою униз, а воли ледве тягли плуга по косогору (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); Дуже добра оранка. Рілля, як масло… (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 202); Кремезний, волохатоголовий Кифір Авдюк зупинився на краю зораного поля, набрав у жменю ріллі і тулить її до усміхнених уст, чола, пломенистих вилиць (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 13).