РІЛЬНИ́Й, а, е, рідко.
1. Прикм. до рілля;
// Оброблений для рільництва (про землю). У багатьох місцях ці ліси по схилах були вже вирубані чи випалені, й там всюди темніли рільні землі й людські оселі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 63).
2. Який займається рільництвом. — За паровим плугом потяглися й бунти.. рільних робітників (Іван Франко, III, 1950, 217).