РІЛЬНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до рільник 1 і рільництво. В роботі хлопській, рільничій, переважно гуртовій — приклад.. займає дуже велике місце (Іван Франко, III, 1950, 126); Мотря Карпівна Гнута, бригадир рільничої бригади з «Нового життя», така вже, що нічого од неї не заховаєш (Остап Вишня, I, 1956, 412); Заруба побачив обох рільничих бригадирів і швидко пішов їм назустріч (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 376);
// у знач. ім. рільничий, чого, чол. Те саме, що рільник 1. У великій кімнаті на довгих лавах сиділи бригадири і рільничі (Петро Панч, Іду, 1946, 3).
РІЛЬНИЧИЙ
Тлумачення слова